bloody_icon (bloody_icon) wrote,
bloody_icon
bloody_icon

Фантасмагорія його мозку

— Стривайте, Артуре,— мовив він, намагаючись приховати своє збентеження жартівливим тоном.— Це трохи забагато для мене — так одразу. Дайте отямитися.

Тут він обернувся і побачив дівчину. Вся фантасмагорія його мозку вмить зникла.Перед ним було бліде, тендітне створіння з великими натхненними синіми очима й розкішним золотим волоссям. Він не міг би сказати, в чому вона була, тільки її вбрання здалося йому чудовим, як і сама дівчина. Він порівнював її з блідо-золотою квіткою на тоненькому стебельці. Ні, це був дух, божество — такої величної краси на землі не буває! А може, книжки кажуть правду, і таких, як вона, багато у вищих колах суспільства? Її міг би оспівати цей Свайнберн. Певно, він таку й мав на думці, коли писав про Ізольду в отій книжці, що на столі. Уся ця повінь образів, почувань та думок виникла в одну мить. А зовнішні події йшли собі своїм плином. Він побачив, що дівчина подала йому руку й подивилася просто в очі, щиро й міцно, по-чоловічому потискуючи його пальці. Жінки, яких він знав, так не тиснули руки. А втім, більшість із них взагалі не мали такого звичаю. На нього линув навальний потік спогадів про зустрічі й знайомства з різними жінками. Та він одігнав ті спомини й глянув на неї. Такої жінки він не бачив ніколи. Жінки, що їх він знав... Ту ж мить поруч неї вишикувалися усі жінки, з якими йому доводилось раніш знатися. На одну секунду, довгу, як вічність, він опинився немов у галереї жіночих портретів, які міряв і зважував швидким поглядом, а посередині була вона, і з нею він порівнював усіх. Він бачив худі, хворобливі обличчя фабричних робітниць і веселих зухвалих дівчат із Маркет-стріт. Тут були й скотарки з ферм, і смугляві мексіканки з сигаретами в зубах. За ними дріботіли в дерев'яних ходаках схожі на ляльок японки; поряд виступали євразійки, на ніжних обличчях яких лежало тавро виродження; далі йшли дебелі жінки з Тихоокеанських островів, темношкірі й заквітчані. Але всіх їх відтіснило жаске й маячливе плем'я — розпатлані повії Уайтчепела, розпухлі від джину відьми з публічних домів, цілий почет пекельних гарпій, — жалюгідні подоби жінок, які чигають на матросів у портах, ці покидьки гаваней, це шумовиння людської клоаки.
— Сідайте, містере Ідене,— промовила дівчина.— Коли Артур нам усе розповів, я дуже хотіла вас бачити. Ви такий сміливий...
Целиком здесь: https://www.e-reading.club/chapter.php/1006698/0/London_-_Martin_Iden.html
Subscribe

  • "Гномики неисправимы" (с)

    Хотел написать "Опасного лаборанта", как Майкл Крайтон "Штамм "Андромеда", ну, написал. Теперь можно сравнить мнения…

  • Оборона бумажной крепости

    Над научно-фантастическим романом поставил научный эксперимент. Проверил зависимость влияния предварительной электронной публикации до издания…

  • НЁХ в массы

    Выложил на Самиздате 1/2 " Опасного лаборанта" с НЁХ и учёными. Нормальную бумажную книгу можно приобрести на " Лабиринте". -…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 24 comments

  • "Гномики неисправимы" (с)

    Хотел написать "Опасного лаборанта", как Майкл Крайтон "Штамм "Андромеда", ну, написал. Теперь можно сравнить мнения…

  • Оборона бумажной крепости

    Над научно-фантастическим романом поставил научный эксперимент. Проверил зависимость влияния предварительной электронной публикации до издания…

  • НЁХ в массы

    Выложил на Самиздате 1/2 " Опасного лаборанта" с НЁХ и учёными. Нормальную бумажную книгу можно приобрести на " Лабиринте". -…